Цю історію мені розповіла дружина мого друга. Мені стало дуже неприємно, коли я почув подробиці її звернення до адміністративно-бюрократичних органів української влади. Почну описувати усе з початку.
У квартирі, де живе мій друг, зареєстровано чотири людини. Інвалід з дитинства другої групи, жінка пенсіонер, молода жінка – дружина мого друга, яка не працює, а також молодий хлопець, який проходить службу у збройних силах України, який перебуває на передовій, а не в тилу.
Звернувшись до органу соціального захисту населення, щодо оформлення субсидії, моєму другу та його дружині сказали наступне: є дві причини, через які ви не маєте права отримувати компенсацію на оплату житлово-комунальних послуг.
Перша причина, згідно з чинним законодавством, якщо у квартирі або будинку зареєстрована людина, яка не працює, не пенсійного віку, яка не має протипоказань до працевлаштування, їй не належить субсидія.
Той факт, що роботу зараз знайти дуже складно, нікого абсолютно не хвилює. Центр зайнятості, який пропонував роботу дружині мого друга в іншому кінці міста, також не хвилює те, що на роботу потрібно добиратися з двома пересадками громадського транспорту. Так, я чудово розумію, що працівники адміністративних центрів соціального захисту та центру зайнятості керуються нормативними актами чинного законодавства, вони просто службовці.
У мене питання до влади, яка ухвалює закони. Чому замість того, щоб спростити життя звичайних громадян, ви робите все з точністю навпаки? Як виживати людям, коли немає роботи, ні субсидій, як?
Складається таке враження, що під приводом війни українська влада намагається зробити все можливе, щоб більшість громадян нашої країни виїхала за кордон.
Друга причина з якої було відмовлено у наданні субсидії досить банальна, але саме це питання найбільше викликало у мене почуття обурення та гіркоти.
У центрі соціального захисту попросили надати довідку про те, що молодий хлопець, зареєстрований за цією адресою, справді проходить військову службу на передовій, з такого по такий час. І ось тут починається найцікавіше.
У військкоматі, куди звернулася мати з проханням дати довідку, її три рази послали до різних кабінетів, мотивуючи це тим, що це не їхня компетенція, а під кінець авторитетно заявили, що вони не зможуть нічим допомогти.
Парадокс. Поки одні захищають країну від російського агресора, щодня ризикуючи своїм життям, псуючи собі здоров’я та нерви, інші в цей час намагаються всіляко підкреслити свою значущість у структурі бюрократій, намагаючись при цьому всіма способами перекласти на інших компетенцію у своїх обов’язках.
Обговорення