Спостерігаючи за виступом відомих політиків, я спіймав себе на одній дуже цікавій думці, а саме, чому вони у своїх висловлюваннях, обіцянках говорять одне, згодом зовсім інше.
Звичайно, все це можна списати на передвиборчу гонку, коли обіцяють образно кажучи «золоті гори», але в тому й річ, що це відбувається не перед виборами, а тоді, коли ці люди перебувають уже на своїй посаді.
Пояснення цього парадоксу в мене суто суб’єктивне, не претендує на роль об’єктивності через відсутність вагомих доказів.
Як би це банально не звучало, на цих людей, які володіють владою, багатих, відомих усьому світовому співтовариству, впливають могутні особистості, які не люблять афішувати, будь-які відносини зі світом політичних діячів, але при цьому мають на них величезний вплив.
Ці люди дуже багаті, перебувають у дружніх стосунках із президентами, прем’єр-міністрами, з представниками чинної монархії, з бізнесменами та банкірами багатьох держав.
Про що вони домовляються з владними ми не знаємо, хоча можемо припустити одне, якщо гра ведеться за лаштунками, значить їм є що приховувати, а якщо це так, то приховують тільки те, що є протизаконним, або аморальним.
Всеосяжна, безконтрольна влада, тотальний контроль над людством, а також спрага ще більшого збагачення за будь-яку ціну цілком підпадають під критерії, як протизаконності, так і аморальності.
Обговорення